Будівництво і ремонт квартир та офісів

Підвищення енергоефективності будівель в останні десятиліття стало одним з основних напрямів розвитку будівельній індустрії. За кордоном початок розробок по поліпшенню теплозахисту експлуатованих будівель з’явився наслідком енергетичної кризи 70-х років, і з 1976 року в більшості зарубіжних країн нормовані величини теплозахисту конструкцій збільшилися в 2 - 3,5 рази. В даний час цей процес не зупинився на місці: вимоги до використовуваних теплоізолюючих матеріалів постійно підвищуються, посилюються нормативи теплопровідності і суміжних параметрів окремих будівельних конструкцій і споруд в цілому.

Теплоізоляція будівель і споруд переслідує декілька практичних, цілей: підвищення рівня комфортності, тепло- і звукоізоляції, економію паливних ресурсів і скорочення експлуатаційних витрат. Проте в концепцію енергоефективного будинку входить не тільки ізоляція конструкцій за допомогою теплоізолюючих матеріалів, але і специфічні інженерні рішення системи вентиляції і теплопостачання.

Для розвитку концепції енергозберігаючого будинку, безумовно, необхідно спиратися на багатий досвід експлуатації різних будівель. Очевидно, що енергоефективність будівлі визначається сукупністю багатьох чинників. Дослідження показують, що при експлуатації традиційного багатоповерхового житлового будинку через стіни втрачається до 40% тепла, через вікна - 18%, підвал - 10%, дах - 18%, вентиляцію - 14%. Тому звести тепловтрати до мінімуму можливо тільки при комплексному підході до енергозбереження.

З приведених даних виходить, що недостатній термічний опір облягаючих конструкцій найістотніше знижує енергоефективність будівель. Проте утепленням лише огороджуючих конструкцій не можна добитися значного зменшення тепловтрат, оскільки істотна їх частка доводиться на так звані “містки холоду”, тобто ділянки інтенсивного теплообміну з навколишнім середовищем. Такі ділянки найчастіше утворюються в місцях контакту плит перекриттів з несучими стінами, в місцях примикання до зовнішніх стін внутрішніх стін і перегородок, а також при просіданні неякісного теплоізоляційного матеріалу в тришарових захищаючих конструкціях з утеплювачем як середній шар.

Тому сучасні системи утеплення передбачають створення комплексної захисної термооболочки навколо конструкцій будівлі. Така оболонка включає утеплення конструкцій фундаменту, що контактують з грунтом, у поєднанні з утепленням скатних або плоских дахів, а також пристрій вентильованих фасадів, що пересувають зону позитивних температур в несучі конструкції. Цей комплекс заходів виключає появу “містків холоду”, підвищує тепловий опір огорожі і запобігає випаданню конденсату, що згубно впливає на теплоізолюючі та інші експлуатаційні характеристики конструкцій.

Продовження див. у статті “Енергозберігаючий будинок, (частина 2)”.